Структура мовного портфоліо

        Портфоліо (від ангп. Рогtfoliо — портфель, папка) — це папка документів з навчальногопредмета як компонента навчальної діяльності учнів, який ведеться учнями за педагогічного супроводу вчителя.


Мовний портфоліо ("English Language Portfolio"), розроблений Лінгвістичним комітетом Ради Європи з метою стандартизації вимог до вивчення, викладання й оцінювання досягнень у галузі вивчення іноземних мов громадянами європейських країн, було презентовано в Україні у 2003 році після опрацювання у 15-ти країнах Європейського Союзу.

Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти пропонують три обов'язкових компоненти мовного портфоліо:

• мовний паспорт;
• мовну біографію;
• мовне досьє.

Першим компонентом мовного портфоліо є мовний паспорт, що підсумовує лінгвістичну індивідуальність його власника; особисті досягнення у вивченні мови та особистий досвід міжкультурного спілкування. Також мовний паспорт включає самооцінку учнем власних мовленнєвих компетенцій.

Європейський мовний портфоліо, розроблений за допомогою установ Ради Європи, передбачає три основні рівні володіння іноземною мовою та мовленнєвими компетенціями — А, В, С. Рівні визначаються за основними видами мовленнєвої діяльності:

• розуміння (усної форми мови — аудіювання та письмової — читання);
• говоріння (монолог як форма продуктивного говоріння або полілог як інтерактивне говоріння);
• письмо як окремий продуктивний вид мовленнєвої діяльності.

Мовний паспорт містить:

• фото учня;
• анкетні дані учня;
• особисту інформацію (хобі тощо);
• критерії оцінювання навчальних досягнень учнів;
• власну самооцінку володіння іноземною мовою.

Другим обов'язковим компонентом мовного портфоліо є мовна біографія, яка використовується, щоб установити проміжні цілі, перевірити власні досягнення в навчанні, зареєструвати значущі етапи мовного й міжкультурного спілкування.

Мовна біографія містить:

• табель оцінювання вчителем рівня оволодіння учнем іноземною мовою (який заповнюється у вигляді графіка з указанням виду мовленнєвої діяльності, що оцінюється);
• табель самооцінки учнем власних досягнень, що дає змогу розвивати об'єктивну самооцінку;
• графіки оцінки вчителем і самооцінки учнем досягнень можуть виконуватися на одному аркуші в різних кольорах (учитель — червоним, учень — зеленим). Це ефективний засіб самоконтролю та контролю з боку батьків. За графіком легко простежити ріст, стабільність чи спад знань учня; він є ефективним чинником розвитку самоаналізу та самооцінки учнем власних досягнень;
• аркуш самоосвіти, що дає учням право вибору теми самоосвітньої діяльності згідно з їх інтересами, рівнем оволодіння іноземною мовою, тобто є особистісно зорієнтованим. Це можуть бути біографії кумирів, сучасні пісні англійською мовою та їх переклад, кулінарні рецепти тощо;
• алгоритми окремих видів діяльності на уроці, що самостійно чи з педагогічним супроводом створені як поради учням з удосконалення самоосвітньої компетентності учня під час проведення уроків, підготовки до тестування.
• аркуш рекордів, який учень обов'язково заповнює в кінці кожної теми, де констатує здобуті особисті досягнення з різних видів мовленнєвої діяльності, а також визначає свій рівень оволодіння іноземною мовою (в обсязі вивченої теми).

Третім обов'язковим компонентом мовного портфоліо є мовне досьє. У ньому учень збирає зразки своїх творчих робіт та свідчення у вивченні іноземної мови.

Мовне досьє може включати:

• творчі проекти учнів;
• доповіді з теми англійською мовою;
• кросворди з вивчених тем тощо.

Політ фантазії учнів необмежений. Аркуш свідчень про свої досягнення — це інформаційна карта участі власника портфоліо в заходах з англійської мови, участь у предметному тижні тощо).

Це рекомендований перелік матеріалів, які можна включити до мовного портфоліо. Кожний учитель може вносити зміни відповідно до рівня учнів, вікових особливостей, предмета тощо.

Таким чином, ми бачимо, що структура поетапного градуйованого оцінювання досягнень стимулює процес удосконалення й самовдосконалення, тобто освітній процес не припиняється після досягнення якогось певного рівня. Накопичуючи й аналізуючи свої практичні досягнення за методом портфоліо, учень застосовує набуті знання і, виходячи з життєвого досвіду, оцінює та переоцінює свою діяльність. Просунувшись повільно, але впевнено на проміжному етапі, учень виявляє нові цілі й нові перспективи. Найбільш вагомим аргументом на користь застосування мовного портфоліо виявляється можливість регулярного, систематичного моніторингу пізнавальної діяльності за схемою: проблема планування процесу вивчення й розв'язання проблеми (стратегія і тактика), практичний результат роботи (тест, реферат, проект тощо). Тобто ключові компетентності впроваджуються в навчальний процес за алгоритмом: мотиви — знання — уміння — навички — ставлення — компетентність.

Оцінювання розглядається як елемент стимулювання та навчання. Негативна оцінка є приводом до рефлексії. Технологічна роль учителя у процесі розвитку учня визначається необхідністю за допомогою навчального матеріалу сформувати нові зони у свідомості учня, фундамент нових понять, узагальнення.